Нагода президента Росії Володимира Путіна вперше з 2014 року поговорити з європейськими лідерами на найвищому рівні зірвана. Це стало можливим завдяки активності союзників України – Польщі та країн Балтії, розповів поділився політолог Віктор Таран, зазначають Патріоти України.
“Недопущення зустрічі між Путіним і главами ЄС не дало можливості вивести Росію з ізоляції та уникнути економічних санкцій, – каже він. – А також завадили її прагненням здобути підтримку країн ЄС за рахунок переговорів із їхніми лідерами. В цьому полягає наша перемога – у Путіна вперше з 2014 року була можливість на найвищому рівні поговорити із главами західних держав, але його позбавили такої можливості”.
Лідери Франції та Німеччини і надалі розвиватимуть індивідуальні контакти з Росією, впевнений експерт.
“Їх тісно пов’язують спільні економічні інтереси, такі як будівництво газопроводу “Північний потік-2″. Якщо подивитися динаміку товарообігу між Німеччиною і Росією, то можна побачити, що, незважаючи на санкції, торгівля між цими країнами відбувається дуже активно. Також у Німеччині і Франції незабаром відбудуться вибори – парламентські у Німеччині восени цього року та президентські у Франції наступного року. Тож напередодні виборів вони намагаються отримати певні електоральні бали у своїх виборців, досягти економічних преференцій для своїх країн. Тому подібні ініціативи триватимуть і надалі”.
Проблеми України вкотре замість неї самої вирішили її союзники, наголошує Віктор Таран.
“Відмова від зустрічі з Путіним відбулася не завдяки активній позиції українського президента, а за рахунок наших союзників, найперше країн Балтії та Польщі. Саме вони заблокували цю резолюцію, використавши своє право вето. Україні треба займати проактивну позицію, виступати проти дій Росії. Такою позицією могла б бути оперативна заява протесту з боку президента. На жаль, такої заяви не було. І це дуже погано. Бо якщо ми такої заяви не робимо – то це означає, що нас усе влаштовує. Тому Україні треба ставати суб’єктом міжнародного життя й активно включати себе до європейського порядку денного, якщо ми декларуємо, що хочемо бути членами ЄС і НАТО”, – підсумовує політолог.