Українська мова барвінкова. Як пісня лине з уст. Вона заворожує кожного, має в собі приємні і мелодійні нотки. Нею захоплюються гості з інших країн. Дехто навіть вчить її, настільки зачепила за душу. Хоч вивчити нашу мову не так вже й легко, вона є складною і наповторною. Не даром її порівнюють зі співом солов‘я. Його чудовий спів не повторить інший птах.
Наша дорогоцінна мова є великим нашим скарбом. Саме вона відіграє велику роль для України, як для держави.
Цінуймо її! Знищити та викорінити давно її мріють. Занедбати та засмітити іншомовними закидами. Вона, немов кістка в горлі, стала поперек. Дякуючи їй ми зберігаємо нашу Батьківщину! Доки є мова, живе держава. Мова — це велика спадщина, яку ми маємо не лише від батьків, але й від дальшого покоління, від наших предків. Вони зберегли цю дорогоцінність для нас, багато ж полягло за свою рідну і прекрасну мову. Не повелися на порятунок, не стали зрадниками і не прийняли чуже. Також і ми маємо боронити, берегти та подарувати це багатство нашим дітям та онукам. Колись і вони будуть нам вдячні, за збереження найголовнішого та найкращого що матимуть.
Любімо нашу мову! Ми ж її впитували ще з материнським молоком та колискової. Вона є в наших обіймах і жестах. Вона є на нашій землі і в природі. Вона живе до границь і кордонів,бо і там живуть наші люди, живуть українці. В ній відчувається культура і благородність. Мова чітко відкриває хто ми. Дякуючи їй ми маємо гідне і прекрасне звання – УКРАЇНЦІ!
Галина Мазурик, “МОВА БАРВІНКОВА!”