Допис волонтера та громадського активіста Андрія Козака. Думку автора опубліковано без жодних змін синтаксис та орфографію збережено:
“ЛЮДСЬКОМУ СВИНСТВУ НЕМАЄ МЕЖ!
Дорогі украінці , довго терпів , але вчора була та крапка кипіння , після якої вирішив Вам виговоритися.
Мова піде про благодійність , якою вже займаюся декілька років . Ні, ми не величезна багата організація , яка володіє мільйонними коштами … Разом з друзями ми стараємося допомогти людям , які дійсно цього потребуть, а це онко , це дітки з ДЦП , дітки з малозабезпечених сімей , сироти , інваліди .
Вже декілька років ми збираємо одяг , шукаємо волонтерів , збираємо продукти харчування , гігієну і розвозимо їх в такі сім’ї.
Хочу сказати , що за всі роки благодійності , лише 10% людей давали гідну допомогу , а 90% присилали сміття , від якого було соромно чомусь мені. Мені не вистачало сміливості написати про це , попросити щоб люди не слали подібного. За всі ці роки , мені довелося власноруч перебрати тони одягу , пилюки і кожного разу людське Свинство мене вражало все більше і більше.
Пірваний одяг , брудний , в мазуті , взуття без підошв, або взагалі взуття , яке не мало другої пари … вибачте мене , обкакана нижня білизна і здивую Вас не лише дитячі , але й дорослі . Ляльки без голови , дитячі машинки без коліс , і навіть використані засоби гігієни і що саме прикро , за більшість таких посилок я платив відправку за власні кошти.
Мені завжди було соромно це виставити на широкий загал , завжди думав , що люди осудять мене, тому мовчки стискаючи зуби я закривав на це очі , їздив , грузив , вигружував, оплачував , перебирав , знову грузив і вивозив десь палити . Такий труд мене вбивав як фізично , так і морально , що набагато гірше всього іншого.
Часто я хотів закинути з благодійністю , але люди , які зверталися до мене про допомогу , і люди , волонтери , які дійсно хотіли долучитися завжди рухали мене вперед і я продовжував робити свою роботу.
Але останньою крпплею мого терпіння стала остання моя акція в якій я збирав речі для діток , які зараз знаходяться в дуже важкому становищі. Коли я перебирав прислану допомогу , мені просто хотілося згоріти від сорому і не від свиней , які прислали діткам сміття, а перед самим собою , як і чому я дозволяю таким “поросятам” ще рахуватися в благодійниках.
Люди , невже Ви свині ? Невже таке висилаючи , ви би хотіли , щоб Ваші діти отримали таке в подарунок ? Як Вам не соромно ?
Ви не робите нічого благородного такими вчинками , ви гнівите Бога ! Купіть краще кілограм цукерків за 50 гривень і будьте чесні перед собою .
Благодійність – це не сміття , яке ви не хочете навіть палити і віддаєте діткам . Благодійність – це справжня жертва , і в першу чергу Ви жертвуєте перед Богом .
Дорогі українці , на фото Ви бачите лише маленьку частину одягу , яку зібрали для дітей , які зараз в дуже важких умовах . Я прошу Вас , #поширте цей пост і навіть не заради того , щоб прославити цих «благодійників» в лапках , бо помітьте , я не писав їхні фамілії , адже відповідатимуть вони перед Богом . Я Благаю Вас зробити #репост собі та по всіх групах , щоб такі самі люди , які думають , що непотрібні і смердючі брудні ганчірки – це благодійність для сиріт , прочитали це і більше ніколи не сміли таке “жертвувати” .
Дорогі «благодійники», хто присилає подібне , відкладіть такі речі і подаруйте своїм діткам це на день народження , або поставте під подушку на Миколая . Дякую !
Сподіваюся , що Ви допоможете мені достукатися до таких людей , якщо їх так можна назвати . З вірою в серці , з Богом”. – пише Козак у своєму Фейсбук.