Умови праці для українців можуть істотно змінитися.
“Країна” вже писала про скандальний варіанті Трудового кодексу, який передбачає скорочення відпусток, позаурочну роботу і спрощене звільнення людей.
Але, з огляду на суспільний резонанс, і жорстку критику Міжнародної організації праці, цей проект, судячи з усього, поховали.
Втім, з’явилися нові. Цього разу мова йде вже не про Трудовий кодекс з нуля, а про внесення точкових змін в існуюче трудове законодавство.
Один з нових проектів від Мінекономіки – про так званих договорах “нуль годин” (zero-hours contraсts). Вони передбачають нефиксированное робочий час, тобто, роботодавець може викликати співробітника в будь-який час, коли знадобиться. Єдине обмеження – має бути відпрацьовано не менше 8 годин на місяць. Отже, за ці 8 годин людині і заплатять. Тобто, фактично за місяць працівник може отримати зарплату як за повноцінний один робочий день.
У профспілках цей проект вже охрестили “легальним рабством”.
Ще один законопроект – про ознаки трудової зайнятості. Фактично від спрямований на боротьбу з цивільно-правовими договорами, за якими зараз працюють багато українців, і які податкова розцінює як лазівку ухиляння від податків для роботодавців і самих працівників – адже з таких договорів не платять ЄСВ, прибутковий податок та ін.
“Країна” розбиралася як українці працюватимуть по-новому.
“Перепишуть Трудовий кодекс по шматочках”
Ми вже докладно писали про скандальний варіанті нового Трудового кодексу від екс-міністра економіки Тимофія Милованова – нефіксований робочий день, звільнення з будь-якого приводу, в тому числі, вагітних і працівників передпенсійного віку, скорочені відпустки – ось неповний перелік трудової реальності, яку готували українцям.
Але, після відставки Кабміну Гончарука, все що подаються їм проекти, які не пройшли першого читання, згідно із законодавством були відкликані, в тому числі і варіант Трудового кодексу від Милованова.
Нову версію законопроекту про працю Кабмін Шмигаль поки не подавав.
Як стало відомо “Країні” зі своїх джерел, влада відмовилася від спроби проштовхнути новий Трудовий кодекс і вирішили зосередитися на внесення точкових змін до вже існуючого документ.
“Тепер по шматочках будуть руйнувати трудові гарантії”, – говорить голова Всеукраїнської профспілки працівників виробництва і підприємців Наталія Землянська.
На сьогоднішній день відомо про три законопроекти. Перший – про дистанційної зайнятості. Його просувають під приводом коронавируса. Нібито, в умовах епідемії роботодавці масово переводять співробітників на удаленку, а правового механізму на цей рахунок немає. Проект вже прийнятий в першому читанні і очікує прийняття в цілому. Але він більш-менш нейтральний – фактично фіксує вже сформовані в бізнес-середовищі правила дистанційної роботи.
Але недавно з’явилося ще два законопроекти – так званих договорах “нуль годин” і “про сім ознаках трудових відносин”. На них зупинимося більш детально.
Що таке договір “нуль годин” і як по ньому будуть платити
Законопроект про так званих договорах “нуль годин” – тобто, без фіксованого робочого графіка – передбачає кілька новвоведение.
Головне з них – роботодавці зможуть переводити співробітників на “нульові” договори, що не прописують конкретні параметри робочого дня. Керівництво буде викликати працівника в разі потреби – є робота – працюємо, а немає – сидимо вдома. Відповідно такий буде і оплата.
У проекті прописано, що роботодавці можуть перевести на “нульові” договори до 10% штатах співробітників. Єдино обмеження – їм повинні забезпечити не менше восьми годин роботи в місяць, тобто, фактично – один повноцінний робочий день.
Виходить, у людини з таким договором робота ніби і є, але він постійно знаходиться в підвішеному стані. Адже незрозуміло, скільки зможе відпрацювати за місяць і якою буде зарплата. Влаштуватися паралельно на іншу роботу в теорії можна. Але незрозуміло, чи не викличе вас перший роботодавець в той час, коли ви буде працювати на другого.
“Це легальне рабство. Новий законопроект, розв’язує руки роботодавцям і обмежує права працівників. Адже роботодавці не будуть зобов’язані постійно забезпечувати людей роботою і стабільною зарплатою. Людина фактично перетворюється в працівника за викликом – він повинен виконувати роботу в будь-який час, коли його викличуть. А оплата буде за фактично відпрацьовані години “, – відзначили в Федерації профспілок.
Наприклад, якщо зараз вакансія передбачає місячну оплату в 10 тисяч гривень, а людини візьмуть на неї по “нульового договору”, і він відпрацює з мінімальним навантаженням – 8 годин на місяць, то на руки дадуть всього 500 гривень.
Зрозуміло, що зарплата може бути і більше – на повному завантаженні людина отримає все ті ж 10 тисяч. Але з урахуванням епідемії і кризи в економіці, у багатьох компаній впали обсяги замовлень і виробництво, тобто, фактично люди на повну зайнятість потрібні далеко не завжди.
“За час карантину кількість зареєстрованих Державною службою зайнятості безробітних зросла на 27% – зараз їх офіційно вже 401 тисяча. Неофіційна безробіття теж зростає. Тих, хто втратив роботу, за оцінними даними, до 3 млн осіб. І, швидше за все, ці цифри не остаточні. Нацбанк прогнозує що рівень безробіття в цьому році буде обчислюватися двозначними цифрами, чого в Україні не було з 2002 року “, – зазначають у Федерації профспілок.
На цьому тлі роботодавці отримали можливість диктувати людям свої умови, тому новий законопроект з “нульовими” договорами доведеться дуже до речі.
“Ініціатива про” роботу за викликом “не нова, вона готувалася ще при минулому уряді Гончарука. У чому найбільша проблема і які ризики цього законопроекту? Він не дає людині ніяких гарантій, так як ніяких трудових функцій заздалегідь не встановлено. Людина безпосередньо стає залежним від свого роботодавця, так як він апріорі не може контролювати свій час і доходи “, – говорить Землянська Наталія – Голова Всеукраїнської профспілки виробничників і підприємців.
Почали з мінімуму
Автори проекту, навпаки, вважають “нульові договори” прогресивною формою трудових відносин. І наголошують – такі договори є і в багатьох європейських країнах (zero-hours contraсts практикуються, зокрема, в Угорщині, Бельгії, Нідерландах, Великобританії).
“Так, такі договори в Європі є. Але автори проекту замовчують, що є ще й договори” мінімум-максимум “(minmax contraсts). Тобто, встановлюється мінімальний робочий час, який повинен забезпечити роботодавець і максимальна планка годин, які повинен працювати людина , якщо буде потреба і його викличуть на роботу. При цьому якщо роботодавець не забезпечує мінімум роботи, він все одно за нього платить “, – пояснили а Федерації профспілок. Але у нас більш вигідний для працівника контракт “мінімум-максимум” “не помітили”, а вирішили почати змінювати трудове законодавство з невигідних для людей “нульових договорів”.
Як зазначено в пояснювальній записці до проекту, договори “нуль годин” “збільшують мобільність працівника і створюють зручний законодавчий механізм для легалізації фрілансерів”. При цьому людина може працювати відразу на декількох роботах – якщо завантаження дозволяє.
“Види зайнятості та трудових відносин, які описуються в новому проекті, вже де-факто давно існують на ринку праці. Інша справа, що в нашому законодавстві їм досі не знайшлося місця. Досить згадати ринок фрілансерів, до якого все частіше звертається український бізнес , і який щорічно зростає на 25-30% “, – говорить глава секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.
Також в пояснювальній записці зазначено, що такі договори забезпечують працівникам все соцгарантії. “Ось тільки в самому проекті не прописано, як саме вони будуть дотримуватися”, – відзначають в Федерації профспілок.
Цікаво, що самі роботодавці, на користь яких цей проект, нібито, і розроблявся, не зовсім задоволені ним. Правда, їм документ, навпаки, здався надто м’яким.
“Чому на договори” нуль годин “можна перевести саме 10% штатних співробітників, а не скажімо, 12% або 15%. Цифра взята зі стелі, нас до роботи над проектом не залучали”, – говорить виконавчий віце-президент Федерації роботодавців України Олексій Мірошниченко.
Також він звертає увагу на такий нюанс: зараз про будь-які істотні зміни умов праці роботодавці повинні повідомляти працівників не менше ніж за 2 місяці. Це прописано в статті 103 чинного Трудового кодексу. Навіть якщо проект про договори “нуль годин” візьмуть, ця стаття все одно залишиться силі. Отже, компанії не зможуть в один момент переводити людей на “нульові” договори, хіба що тільки за згодою самих працівників. І будуть змушені ще два місяці платити їм колишню зарплату, поки співробітники будуть “думати”.
Сім ознак того, що ви працюєте
Ще одна пачка змін в чинний Трудовий кодекс прописана в законопроекті Мінекономіки про ознаки наявності трудових відносин. Нещодавно цей документ зайшов на узгодження в Федерацію роботодавців.
Як говорить Олексій Мірошниченко, він б’є по цивільно-правовими договорами, за якими зараз працює чимало українців. Зокрема, такі договори укладають, скажімо, з дизайнерами, комп’ютерними спеціалістами та іншими фахівцями, від яких вимагають виконання певного обсягу робіт і готові платити за нього конкретну суму.
Але, як розповіли нам роботодавці, податкова та інспекція по праці давно ополчилися проти цих договорів. Вони вважають їх однією з форм тіньової зайнятості, так як за співробітників за договорами роботодавці не платять податки, зокрема, єдиний соціальний внесок. А самі працівники йдуть від сплати прибуткового податку (нерідко вони оформляються як приватні особи-підприємці і платять лише єдиний податок).
Щоб перекрити цю лазівку, в Мінекономіки придумали сім ознак наявності трудових відносин. Ось вони:
- особисте виконання роботи особою конкретною кваліфікацією, професією, посадою за вказівкою і під контролем роботодавця
- регульований процес праці, який носить постійний характер і не передбачає встановлення працівникові конкретно результату роботи за певний час
- виконання роботи на певному робочому місці, наданому роботодавцем, до встановленого графіка і внутрішніми правилами трудового розпорядку
- надання роботодавцем коштів виробництва, матеріалів, сировини.
- систематична оплата праці працівника
- встановлення працівникові конкретної тривалості робочого дня і перерви
- відшкодування відряджень і інших витрат на виконання роботи.
Якщо є хоча б три цих ознаки, працювати за договорами вже не можна – потрібно брати людину в штат.
“Дуже багато питань з цього проекту, ми зараз готуємо висновок. Роботодавцям він явно невигідний. За цивільно-правовими договорами компанії працюють, наприклад, з персоналом на аутсорсингу. Зараховувати додаткових співробітників в штат, розширюючи таким чином штатний розклад, зараз, в умовах епідемії і кризи, можуть собі дозволити далеко не всі підприємства “, – говорить Мірошниченко.
Якщо проект приймуть, роботодавці зможуть переводити співробітників з цивільно-правових договорів, скажімо, на договори “нуль годин”. Але в цьому випадку їм все одно доведеться платити податки, зокрема, єдиний соціальний внесок. Для самих співробітників цей проект, на перший погляд, вигідний: збільшуються шанси потрапити в штат (а це лікарняні, відпускні та пенсійний стаж).
Але експерти кажуть, що в умовах масового безробіття, коли роботодавці можуть диктувати людям свої умови, скасування цивільно-правових договорів може взагалі забрати ринок праці в тінь. А в цьому випадку людина не отримує взагалі ніяких офіційних підтверджень обіцянок роботодавця і змушений хіба що вірити йому на слово.
“Міняти чинне трудові законодавств потрібно, воно давно застаріло. А епідемія коронавируса ще більше погіршила ситуацію. Але ось як знайти золоту середину – щоб захищеним були і роботодавці, і працівники – поки неясно. Швидше за все, потрібно рухатися в бік закріплення більшості умов для працівників в конкретних трудових договорах “, – вважає Мірошниченко.