Напишу непопулярне про hезонансні справи: Тандира (суддя, що в ДТП вbuв нацгвардійця Вадима Бондаренка) та Приходька (вбuвсtво 5-річного Кирила Тлявова).
Нашому суспільству вкрай потрібно підвищувати правову культуру в сприймати правосуддя не на емоційному рівні.
Не тяжкість покарань запобігає злочинам, а їхня невідворотність.
Не можна засуджувати і проклинати незасуджену судом людину, хоча й можливо висувати припущення та обурення самим злочином. У мене обурення викликає лише відсутність каяття і намагання приховати правду.
Неумисне вбивство не може бути за змовою, отже називати усіх фігурантів справи Кирила Тлявова — вбивцями — неправильно. Куля була одна, тому й вбивця — один. Також неправильно засуджувати спосіб розваги і поведінку цих осіб. Стріляти (навіть пʼяними) по пляшках на своєму подвірʼї не заборонено. Сама по собі подія (2 рікошета) була неймовірним збігом обставин. Тисячі людей сотні тисяч разів стріляють, пʼяні і тверезі, з кулеуловлючами і без, дотримуючись стандартних заходів безпеки і нехтуючи ними, однак подібне ніколи не траплялося. В справі мені обурює відсутність визнання вини і каяття та приховування злочину (усіма фігурантами). Однак (якщо не питати чому суддя дав на 1 рік менше максимуму – 4 замість 5) вирок абсолютно правильний і ніякого «хуліганства» туди не пришиєш. Шити усім хуліганство — це мусорське хуліганство.
Ну а Тандир… поки що експертиза не встановила пияцтво. Однак мали місце очевидні спроби уникнути відповідальності. Якщо все підтвердиться — умовний строк буде неправильним. Треба продати лексус, ще трохи майна і допомогти дітям загиблого Вадима Бондаренка. А їх троє.
Тандир має бути в тандирі.
Окупанти мають повuздuхаtи.