Marina Daniluk-Yarmolaeva
Зруйновані дамби з часом відбудовують.
Вода відступає із затоплених міст.
І врешті висихають сльози тих, хто наживо бачить те, як руйнується його виплекане руками життя.
Діди нинішніх окупантів уже влаштовували подібне. 18 серпня 1941 НКВС підірвало Дніпровську ГЕС. Бо надто боялися наступу німецьких військ. Ні про які попередження і евакуацію мови не було. І так загинуло за 100 тисяч українців, які проживали в епіцентрі лиха. Така цифра фігурувала, але насправді радянська влада не лишала жодних слідів і документів своїх злочинів, тому даю лінк на цікаву дискусійну статтю:
Їхні правнуки точно знають, що їм не виграти цю війну. І їхня нинішня задача максимально зіпсувати нам життя. Нанести найбільше шкоди — аби наслідки екологічного лиха ми вигрібали довгі роки. Недарма уже кілька місяців запоребриком всі масті пушкіністану скиглили: «А Украине денег дадут на отстройку, а нам что?».
Для мене, як для людини, яка з підліткового віку порпаються в документах та історичній літературі не сталось нічого нового. Все найгірше рід грифом «секретно» ожило і перемістилось із минулого століття в ХХІ.
У всіх наших бідах винуваті окупанти і тільки вони. Але питання, хто ж саме дав дозвіл на розмінування Чонгару знову в топі. Бо саме це фатальне рішення запустило процеси, від яких кожен день безперервна гра в кальмара.