Сьогодні весь світ входить в нову фазу, і необхідно боротися, як за ринки збуту, так і за перевагу в технічному потенціалі що, знову-таки, за собою тягне перевагу в світовому потенціалі і фактично в контролі світу. Про це в ексклюзивному інтерв’ю для інтернет-видання Новини України – From-UA розповів політолог-міжнародник Александ Лазарєв.
За словами нашого співрозмовника, будь-які економічні взаємини і будь-яка криза ведуть до суспільного перерозподілу – це коли сильніший укрупнюється, а слабший йде з гри.
Сьогодні, на думку політолога, вже гостра фаза кризи. Її деякі експерти визначали ще в 2018 році, коли почалися пертурбації всередині Атлантичного союзу, як політичної організації. Почалася тенденція економічного канібалізму, коли США вступили в економічну боротьбу з провідними європейськими економіками за світові ринки збуту і почалася боротьба провідних європейських економік з американської.
Це перерозподіл потрібно було проводити. Його можна було здійснити шляхом поглиблення економічних конфліктів, що веде за собою поглиблення політичних конфліктів, які ведуть за собою військові конфлікти. Але одна справа – починати військові конфлікти на периферії, це можливо в країнах Третього світу, Близького Сходу, на африканському континенті, а інше – починати війну між провідними ядерними державами, яка призведе не до перерозподілу суспільного блага, а до знищення. А так як кінцевою метою не є знищення всіх світових активів, а є заволодіння ними сильнішими гравцями, стало бути, необхідний якийсь інший варіант перерозподілу.
І ситуація з коронавірусів, за словами аналітика, стала точкою кипіння, коли вже фактично зірвало дах.
Олександр Лазарем переконаний, що коронавірус надав нам послугу, обмеживши виробничі потужності всіх країн, знявши таким чином напругу і позбавивши людство від Третьої світової війни.
Так ось зараз, зауважує аналітик, почнеться відновлення саме світової економіки. Питання ні в тому, хто і як падав під час коронавируса, а хто і як буде відновлюватися, у кого вистачить грошей на це. А грошей вистачить у п’яти-шести країн, а всі інші будуть змушені співпрацювати з міждержавними або неурядовими фінансовими інститутами за типом МВФ, Світового банку розвитку, які орієнтуються на певну кількість держав і центри впливу. І в цьому цінус ситуації – що обнулились все однаково, а грошей на відновлення вистачить не у всіх.
«І тому чесноти типу МВФ будуть приходити в такі держави, як Україна і говорити:« Ми можемо вам допомогти ». – “Що для цього потрібно?”. Тут знову виходить цікава ситуація, тому що вони вже будуть диктувати нові умови для отримання кредиту або можливості траншу. І під ці умови буде виставлена приватизація стратегічних підприємств, тобто перерозподіл суспільного блага », – резюмував наш співрозмовник політолог-міжнародник Александ Лазарєв.