Зараз США переглядають відносини з Росією, але вже стало зрозуміло, що Вашингтон сприятиме перезавантаженню режиму Володимира Путіна, використовуючи всі доступні методи.
Путін шукає способи “підремонтувати свій рейтинг” і відвернути росіян від внутрішніх проблем країни. Тому питання пошуку зовнішнього ворога, яким для Кремля традиційно є Київ, знову повернеться до порядку денного. США допоможуть Україні в разі широкомасштабної агресії тільки тоді, коли держава сама буде боротися за себе. Таку думку висловив ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін, зазначають Патріоти України.
США усуватимуть загрозу режиму Путіна для демократичного світу
Заява Байдена (про те, що Путін – вбивця. – Ред.) важлива не тільки політично. Байден знає й розуміє Росію. Це означає, що весь комплекс даних, зокрема й від американської розвідки, який є у нього на столі, він сконцентровано назвав одним словом.
Зараз відбувається перегляд новою адміністрацією США американсько-російських відносин. Я не знаю, коли він буде закінчений, але знаю, що він відбувається, знаю окремі моменти того, що відбувається. Схоже на те, що Сполучені Штати займуть стратегічну позицію стосовно Росії. Це буде означати поступове перезавантаження сьогоднішнього російського режиму.
У сенсі політкоректності вони, звичайно, не будуть це артикулювати публічно, але все одно всім на сьогодні зрозуміло, що режим у Росії становить фундаментальну загрозу демократичному світу. Те, що робить Путін, – це розгойдування і послаблення демократичних інституцій. І виходячи з цього буде формуватися американська позиція. Але спочатку вони говоритимуть зі своїми друзями й партнерами.
У який спосіб США можуть діяти? Є багато способів. Росіяни, особливо молоді росіяни, дуже не задоволені своїми перспективами. У цій країні у них немає образу майбутнього. Вони ізольовані. Вони приречені жити в умовах фактичної диктатури.
Те, що відбувається з перезавантаженням путінського режиму після змін до Конституції, це реально зміни від автократії до поки що м’якої, а в перспективі і жорсткої диктатури. Я думаю, значна частина росіян, особливо молодих, не готова прийняти цей вибір.
Я не хочу проводити ніяких паралелей, але подивіться на М’янму. Зовсім інша країна, де армія завжди відігравала принципову роль. І що відбувається там зараз після військового перевороту?
Насправді є дуже багато різних варіантів, важливо працювати з партнерами, зокрема і з нами, звичайно, за умов наявної довіри. Сполучені Штати будуть робити ставку на все, що працює для того, щоб зменшити, а в перспективі усунути загрозу від російського режиму для демократичного світу.
У Кремлі шукають зовнішнього ворога, Україна в небезпеці
Я не відкидаю жодного сценарію з боку Росії і постійно про це кажу. Широкомасштабного наступу, і не тільки на Донбасі. Я вважаю, що загроза для українського півдня була й залишається. А Путін у сьогоднішній ситуації, коли в нього зменшуються маневри, буде шукати можливості підремонтувати свій рейтинг і реально відволікти росіян від інших питань.
Навіть його послання Державній думі постійно відкладається. Поспіхом шукають якісь рішення. Тому для нього пошук зовнішнього ворога, і цей ворог, це, звичайно, ми – основна історія.
Як він буде діяти, в якій послідовності – це інше питання. Але для нас важливо бути готовими і згуртованими.
Щодо слів Кравчука (про те, що Кремль може вдатися до атак через проблему води в Криму. – Ред.) – я про це постійно кажу. Я вважаю, що небезпека від Росії, звісно, залишається.
Україні слід бути готовою до нових агресивних дій Кремля.
Вашингтон допоможе Києву, але за однієї умови
Чи будуть нам допомагати наші друзі і партнери в разі широкомасштабного наступу Росії? Може, це прозвучить для когось певною мірою тривожно, але я вважаю, що допомагати нам будуть, якщо ми боротимемося за себе самі.
Не потрібно розраховувати на Байдена, як раніше на Дядечку Сема. Самим потрібно боротися, і тоді тобі завжди допоможуть.
Чи боремося ми зараз? У нас немає системності, у нас немає стратегії, у нас немає візії. Те, що відбувається сьогодні на Донбасі, – це чистий сюр. Коли німці і французи готують якісь пропозиції, ми про них знаємо чи не знаємо, але починаємо їх коментувати, чи вони передані, чи не передані, що в них є і чого немає – це вбиває будь-яку довіру, що ми можемо взагалі щось робити в зовнішній політиці.
На Донбасі щодня гинуть наші хлопці, це ключова історія. Але я не бачу ані візії, ані системності, ані стратегії.
У Стародавній Греції стратегом називали того, хто відповідав за оборону, зовнішню політику і мав для цього ресурси. У нас, на жаль, у цьому сенсі немає стратегії. Ну і політичної волі її реалізувати.
Ми перебуваємо в дуже складному моменті. Потрібно бути до цього готовим.