Кар’єра члена парламенту в багатьох країнах обіцяє солідний заробіток, але тільки не у Швеції. Політична культура цієї країни передбачає сувору економію, якої повинні дотримуватися всі народні обранці, повідомляють Патріоти України.
Замість розкішних зарплат і різноманітних привілеїв шведські депутати обмежені суворими рамками, коли справа стосується коштів платників податків.
“Ми звичайні громадяни. Немає сенсу надавати особливі привілеї парламентарям, оскільки наша робота — представляти інтереси громадян і ту реальність, в якій вони живуть”, — розповів BBC News Brasil депутат Соціал-демократичної партії Швеції Пер-Арне Хаканссон.
“Ми можемо сказати, що для нас привілей — робити цю роботу і мати можливість впливати на розвиток країни”, — додає Хаканссон.
У розпорядженні парламенту є лише три автомобілі Volvo S80, і їх використовують тільки голова парламенту і три його заступники на офіційних заходах.
“Ми не надаємо послуги таксі. Наші машини не відвозять людей додому або на роботу”, — говорить представник парламенту Рене Поедке.
Прем’єр-міністр — фактично єдиний посадовець, який має право на службовий автомобіль.
Надбавка на скромний обід
Зарплата члена шведського парламенту — близько 6 900 доларів на місяць, що становить приблизно половину зарплати конгресмена США (14 тисяч доларів).
Середня місячна зарплата у Швеції становить приблизно 2 800 доларів на місяць.
Ті члени парламенту, чиї виборчі округи знаходяться за межами Стокгольма, мають право на надбавку за ті дні, які вони проводять у столиці.
Який же розмір цієї надбавки? Близько 12 доларів на день — за ці гроші в Стокгольмі можна дозволити собі хіба що дуже скромний обід.
До 1957 року шведські парламентарі взагалі не отримували зарплати й розраховували лише на фінансову підтримку своєї партії.
Введення зарплат стало якоюсь гарантією того, що в жодного громадянина не буде перешкод для заняття політикою. Однак для шведів важливо, аби зарплата не була аж надто спокусливою.
Дешеві меблі та односпальне ліжко
Як і чиновникам з багатьох інших країн, шведським парламентарям надаються субсидії на житло. Однак це стосується тільки тих депутатів, які не живуть у Стокгольмі.
Житло чиновників складно назвати розкішним: наприклад, Пер-Арне Хаканссон живе у квартирі площею всього 46 квадратних метрів.
Крім того, в цих квартирах немає пральних або посудомийних машин і у всіх є лише односпальні ліжка.
Гроші платників податків витрачають тільки на утримання чиновників — їх партнери й родичі повинні платити за проживання в цих квартирах, навіть якщо проводять там усього одну ніч.
Якщо ж депутат хоче жити разом з кимось, то йому необхідно оплачувати половину вартості оренди квартири.
“Ми не маємо наміру платити за кого-небудь, крім парламентаря, який живе в цій квартирі”, — пояснює співробітниця парламенту Анна Аспегрен.
При цьому депутат може жити в будь-якому іншому місці й використовувати житлову субсидію для оплати оренди. Однак вона обмежується 820 доларами на місяць, що вкрай мало для оренди житла в центральних районах Стокгольма.
До 1990-х років економія була ще жорсткішою: чиновникам не надавали квартири й частенько вони спали у своїх кабінетах площею в середньому 15 квадратних метрів.
“Волонтерська робота”
Крім цього, депутатам заборонено наймати особистих помічників або радників. Замість цього представлені в парламенті партії отримують допомогу для наймання групи співробітників, які працюють для всіх депутатів від кожної партії.
У регіональній політиці заходи економії ще жорсткіші.
Політичне представництво вважається додатковим навантаженням до основної роботи. Приблизно 94% членів місцевих рад працюють безкоштовно. Виняток становлять політики з виконавчих комітетів, які отримують зарплати за повний або неповний робочий день.
“Це волонтерська робота, яку можна прекрасно виконувати в наш вільний час”, — пояснює член міської ради Стокгольма Христина Елффорс-Сьодін.
В Україні депутати місцевого рівня не отримують заробітну плату, проте можуть суміщати свою діяльність з основною роботою й отримувати компенсацію за пропущені робочі дні.Депутати Верховної Ради не мають право суміщати свою діяльність з іншою роботою, а тому отримують заробітну плату. Рядовий депутат має оклад у трохи більше ніж 19 тисяч гривень (близько 710 доларів), а голова комітету — понад 20 тисяч.При цьому вони мають право на помічників, загальний фонд оплати праці яких складає близько 48 тисяч гривень