Успіх – це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму, – підтримує думку знаменитого Вінстона Черчиля Олена Браголя, військовослужбовець 10 ОГШБ, медик, мама, кандидат у депутати до Коломийської міської ради від ПП «Платформа громад». Олена добре знає: попри всі труднощі, якими нас гартує життя, потрібно насамперед не загубити себе, вірити і діяти.
Донька військового офіцера, змалку знає, як це – переїжджати з місця на місце, хвилюватись за батька, який виконує свій військовий обов’язок. 1996 року родина переїхала до Коломиї. Олена закінчувала школу №6, в одному класі з нинішнім Героєм України Тарасом Сенюком. Тоді ці діти навіть не уявляли собі, які випробування готує їм доля…
Бажання допомагати людям привело Олену в Коломийське медучилище. Після успішного закінчення закладу очолила фельдшерсько-акушерський пункт у Воскресинцях. Заміжжя. Народження синочків. І замість щасливого материнства – щоденний бій за здоров’я обох. Тяжкі втрати діточок, біль і розпач Олена намагалась компенсувати турботою про інших знедолених: сиріт, інвалідів, самотніх. Сама зранена і зболена, жінка стала добрим ангелом для багатьох. Працювала у Тернопільському тубдиспансері, дбала про тяжких хворих. У Львові познайомилась із сестрами-служебницями, які через благодійну організацію «Міст надії» скеровували допомогу від канадських доброчинців у сиротинці, будинки інвалідів, інтернати для стареньких одинаків. Олена з головою занурилась у благодійне волонтерство, спілкувалась, домовлялась, вантажила, перевозила, доглядала… Ці шість років допомогли їй відновити душевну рівновагу, навчили бути сильною. Догляд за хворими у Німеччині додав досвіду, а ще виникли резонні роздуми: чому в Україні таке ніяке ставлення до тяжкохворих, людей з особливими потребами, немічних? Начебто декларується високе милосердя, але насправді проблема просто замовчується.
Революція Гідності була для Олени новою надією на європейську Україну. 2014 рік став переломним: як чимало добровольців, Олена прийшла у військкомат. Тоді жінок ще не брали до війська, але жінка не здавалась. 2015 року підписала контракт із 10 ОГШБ, яка починала формуватись, – її фах медика був дуже запотребованим.
Нині Олена – щаслива дружина і мати, Бог дав їй трьох діточок, турбота про яких стала цілющим бальзамом для її серця. Дбаючи про рідних, вона не забуває, скільки довкола потребуючих. Тож іде у міську владу, аби мати більші можливості для допомоги. Має власне бачення організації життя і побуту знедолених, знає, як втілити ці ідеї. Радіє, що Україна активно запроваджує інклюзію, яка у багатьох випадках перетворюється на ефективну реабілітацію. Взагалі інклюзія – поштовх для кожного і для суспільства загалом стати на щабель вище, бути толерантнішими, – переконана Олена Браголя. Тож свідома обраного шляху, не зважаючи на життєві випробування, власним прикладом надихає і вчить ніколи не здаватися.