Після президентських виборів у США Кремль розпочне ескалацію в Україні. Її форми залежатимуть від того, хто саме – Дональд Трамп чи Джо Байден – виграє. Президент РФ Володимир Путін не відмовився від своїх планів щодо України й підвищуватиме ставки. Дилема, що має бути спочатку – вибори на Донбасі чи відновлення контролю над кордоном – може бути вирішена. Про це в ефірі телеканалу Obozrevatel TV заявив міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін, передають Патріоти України.
– Пан Резніков сказав, що 9 грудня спливає рік, відведений президентом Зеленським на припинення війни на Донбасі. Чи коректно він порахував?
– Я арифметикою не займався. Але думаю, якщо пан Резніков це каже, то каже він це не випадково, створюючи, якщо хочете, певну інтригу на майбутнє.
Але зі свого боку скажу, що я не бачу на сьогодні перспективи позитивного розвитку в найближчі тижні й місяці. Причини абсолютно зрозумілі. Перше – Путін буде чекати результатів американських виборів, щоб розуміти, з ким і як він буде торгуватися.
Я, ймовірніше, припускаю можливість ескалації Путіним для того, щоб підняти ставки. Думаю, що найближчим часом розвитку не буде.
– Ескалації до чи після президентських виборів у США?
– Я думаю, що, ймовірніше, буде після. До президентських виборів, як я бачу ситуацію, це сенсу не має.
– Тобто ескалація буде в будь-якому разі, чи то переможе Трамп, чи то Байден?
– Можуть бути різні ескалації, це може бути комбінація якихось воєнних дій зі свідомою внутрішньою дестабілізацією, оскільки Путін своїх намірів не залишив.
Залежно від результатів виборів він буде вирішувати, яким сценарієм йти – більше бити на внутрішній чинник чи все ж таки йти через Донбас чи через інші опції.
Але в тому, що він буде піднімати ставки, я майже певен.
– Повертаючись до заяви віцепрем’єра. Як думаєте, для чого він її зробив? Для чого ця підготовка? І підготовка чого? Адже він сказав, що від “Мінська” Україна відмовлятися не збирається, а от переглянути хотілося б.
– Я думаю, що це абсолютно свідома заява для того, щоб починати торгівлю за інше бачення “Мінська”. І другий момент – п’яте питання так званого опитування щодо Будапештського меморандуму. Будуть спроби після американських виборів щодо змін форматів.
Одне до одного воно насправді пасує – це одна історія, і думаю, що цей постріл, який зробив пан Резніков, – частина цієї історії.
– Якщо це перший чи один із перших пострілів, то коли буде черга, як думаєте?
– Добре сказано! Після виборів має бути певний час, і до 9 грудня, чи як там він порахував, нічого кардинально змінюватись не буде.
Я можу очікувати якихось цікавих варіантів розвитку, найімовірніше, на початку наступного року. Скажімо, це може бути лютий, березень, квітень. Навколо цих дат, можливо, дещо пізніше. Це залежить від чинників, які б я зараз в ефірі не хотів викладати.
– Тут же важливо, щоб це не був постріл у повітря. Наскільки він може бути влучним? Наскільки ця пробна заява може допомогти в планах чинної влади?
– Але ж це постріл емоційний. Він просто створює емоційний фон на певні очікування, інтригу. Він поки що абсолютно беззмістовний. Тому створювати емоцію – це одна справа, а рухатись уперед – це зовсім інше.
– Згадаймо ще одну заяву. Пан Резніков сказав, що закінчення війни буде не за день і не за тиждень. Певний час займе тільки виведення російських військ. Як думаєте, скільки часу це може зайняти? Адже раніше віцепрем’єр говорив, що реінтеграція Донбасу, якщо рахувати від сьогодні, займе 25 років.
– Усе це чиста спекуляція. Ми не можемо сказати, скільки і як. Усе залежить від політичних домовленостей. Ми всі дуже сподіваємось, що все ж таки нова американська адміністрація – буде це Трамп-2 чи Байден-1 – буде солідарно працювати з Європейським Союзом, матиме спільну чітку лінію і стратегію. І ця стратегія буде відрізнятися від тієї, що ми маємо на сьогодні.
На сьогодні стратегія – це фактично затягування часу й імітація. Тому я дуже сподіваюсь, що цей статус-кво насправді зміниться на цілеспрямовану стратегію, і наші спільні – я підкреслюю – спільні дії з Сполученими Штатами і з Європейським Союзом.
Тільки так можна позитивно просунутись вперед, а ні в жодному разі не в двосторонньому контексті.
– Наскільки реальним вам зараз здається змінити цю вічну дилему: вибори і кордон чи кордон, а потім вибори?
– Абсолютно можна змінити. Потрібно тільки вийти з цієї дилеми й домовитись про абсолютно розумний і дієвий, хоча й відносно невеликий міжнародний компонент. Це може бути міжнародна адміністрація, плюс поліцейський компонент, плюс військові радники, які поступово переберуть на себе і відповідальність, і менеджмент цим процесом.
Якщо у вас є міжнародний контроль кордонів – я підкреслюю, міжнародний контроль кордонів аж ніяк не протирічить “Мінську”, ми довго обговорювали це на нормандських зустрічах міністерського формату, – то це якраз можливість вийти з цієї дилеми.
Спочатку це міжнародний контроль із нами, а після виборів, на другий день, кордон переходить повністю під наш контроль. Такий варіант теж може бути. Але тільки з міжнародним компонентом, якому ми будемо довіряти.