26 листопада Олександр Лукашенко зустрівся з керівником російської дипломатії Сергієм Лавровим у Мінську.
Для російського міністра ця зустріч була невдалою, пишуть білоруські медіа.
Адже Москва не зуміла зробити те, на що сподівалась – схилити Лукашенка до конституційної реформи.
А тиснути далі на білоруського лідера Москві невигідно, бо замінити його може проєвропейський політик, пишуть експерти.
Росія розірвала стосунки зі Світланою Тихановською, тож Кремль поставив себе у скрутне становище.
Росія вимагає реформ
На пресконференції після зустрічі з Лукашенком Лавров заявив, що стабілізації в Білорусі “сприятиме конституційна реформа”.
За інформацією джерел, Кремль ще у вересні наполягав на цій реформі під час переговорів у Сочі. А тепер Росія знову тисне, адже Лукашенко відмовляється виконувати обіцянки, пише аналітик Олександр Класковський у статті для видання “Білоруські Новини”.
Нещодавно білоруський президент заявив, що “не треба ламати Конституцію”, аби передати деякі президентські повноваження парламенту.
Росія сподівається на таку реформу, яка зробить парламент ключовою структурою в білоруській політиці, коментує аналітик Анатолій Лебедько.
“Тоді туди можна буде завести одну-дві проросійські партії, закачати грошей та отримати сильні фракції в структурі, яка реально впливає на ситуацію”, – каже експерт.
Москва опинилася в пастці
Однак досягти цієї мети Кремлю важко через те, що Росія повністю відмовилась від переговорів зі Світланою Тихановською. А інших вигідних для РФ кандидатів у президенти Білорусі поки що немає, пише аналітик Олександр Класковський.
“Поза сумнівом Росія хоче зіграти свою гру на кризовому білоруському полі. Однак, підтримавши Лукашенка та відмовившись від діалогу з Тихановською (або ширше – з табором прихильників зміни режиму), Москва, на мій погляд, опинилася в пастці. Тепер вона не може сильно тиснути на Лукашенка, щоб не ускладнити його становище, не похитнути його владу. До того ж у полі зору Кремля, здається, немає альтернативної фігури, яка б його влаштувала”, – пише експерт.
Адже в очах Москви традиційна білоруська опозиція виглядає “прозахідною, націоналістичною”, а місцеві прихильники “русского мира” – як “маргінали в квадраті”, яких не можна серйозно розглядати на високі посади, додає автор.
Тож замість Лукашенка до влади може прийти націоналіст Микола Статкевич, який нині сидить за гратами, або взагалі “чорний кінь, який поведе білоруський віз у ЄС та НАТО”.
За словами експерта, Лукашенко зрозумів, що можна скористатися цією вразливістю російської позиції.
“В результаті може вийте, що хвіст буде махати собакою – у всякому випадку, певний час”, – пише Класковський.
“Кремль засвоїв український урок”
Шансів реалізувати російський сценарій конституційної реформи в Білорусі практично немає, пише гомельський журналіст Петро Кузнєцов.
“Очевидно, що у Москві засвоїли український урок і зрозуміли, що контроль над союзниками легший та надійніший, якщо владу тримають ті самі еліти, а народ задоволений ознаками демократії за її відсутності як такої – без явних подразників і, відповідно, спокус до вуличних революцій. Після революцій нації відчувають себе реалізованими і починають обирати самостійно”, – пише журналіст.
Однак проблема в тому, що в Білорусі “ніхто нікуди не збирається йти”.
“Ставка робиться виключно на силу без усяких ознак навіть імітації нормального політичного процесу”, – пише автор.
Тому все буде розвиватися інакше, аніж уявляє Москва, додає він.
“Жорстока гра” Лукашенка й Путіна
Сергій Лавров на зустрічі з Лукашенком був “помітно серйозним”, “не посміхався, не кивав головою в знак згоди”, зауважив російський оглядач Дмитро Дрізе, якого цитує опозиційна газета “Салідарнасць”.
З цього можна зробити висновок, що Лукашенко відмовився від головної вимоги Москви – піти з посади.
“Лукашенко свій хід зробив – судячи з усього, сказав “ні”. Про це частково свідчить холодний прийом Лаврова”, – каже експерт.
Між білоруським і російським керівництвом іде “жорстока гра”, заявив політолог Гліб Павловський.
“Лукашенко розуміє, що для Росії буде дуже зручно в неочевидному союзі з Заходом (перш за все Європою) вирішити його проблему. Тобто залишити Білорусь без нього. Якщо Росія це зробить, то вона з позиції пасивної оборони перейде в стан сторони-переможця. Виграє і Європа, оскільки знищить останню тиранію на континенті”, – каже Павловський.
Подальші дії Москви
Що в такій ситуації може зробити Кремль?
Найлегше – критикувати Лукашенка в російському медіа-просторі, каже експерт Валерій Карбалевич.
“Це мало би великий вплив на білоруську номенклатуру та силовиків”, – каже він.
Також Кремль міг би застосувати економічну “зброю”, тиснучи на Лукашенка в фінансовій та нафтогазовій сферах, закриваючи для нього російський ринок, каже Класковський.
Однак цей крок теж ризикований, адже економічний колапс може призвести до політичного хаосу, яким буде неможливо керувати з Кремля.
Огляд підготувала Маргарита Малюкова, Служба Моніторингу BBC.