Шкода, сьогодні такого ніхто не робить.
Жив на світі старець, у нього було багато дітей і онуків. Він мав життєвий досвід і велику мудрість.
Старий повчав своїх онуків, наставляв їх, розповідав їм про своє життя і уроки, які виніс з нього. Одного разу старший онук запитав діда:
– Як Ви змогли зберегти таке самовладання і спокій? Ви ж стільки всього пережили!
– Дорогі мої, я завжди намагався оберігати своє серце від спокуси. Коли я був молодий, старий священик навчив мене робити три речі. Щодня, виходячи з дому, я робив ось що:
… по-перше, я піднімав очі до небес – щоб пам’ятати: там мій Батько Небесний, Він спостерігає за мною, захищає і направляє мене…
… по-друге, я опускав погляд до землі – у цей момент я усвідомлював, як мало місця треба для моєї могили…
… по-третє, я звертав свій погляд на хворих, кривих, сліпих, глухих, убогих, голодних, бездомних і наповнювався вдячністю за те, що маю.
Ось так, діти мої, мені вдалося перенести усі тягарі та поневіряння, залишитися щасливим і безтурботним. Я прожив з Богом у мирі та радості, чого і вам усім бажаю.
Історія старця дуже повчальна! Багатьом людям варто було б дослухатися до порад мудрого священика.