За результатами установчого саміту “Кримської платформи” було підписано спільну декларацію
У понеділок, 23 серпня, в Києві відбувся саміт “Кримська платформа”, на якому обговорили питання тимчасової окупації півострова Росією. Учасники заходу підписали спільний документ – декларацію, пише Оглядач .
Її текст опублікували на сайті Міністерства закордонних справ України. У декларації вказано конкретно дії РФ, які учасники саміту засуджують, і йдеться про те, які домовленості були досягнуті. Зокрема, були згадані нові санкції і вимоги до країни-окупанта.
Що засудили на “Кримської платформі”:
- обмеження прав людини і основних свобод жителів Криму (право на мирні зібрання, на свободу поглядів, релігії або переконань, право на свободу об’єднань, обмеження на можливість шукати, одержувати і поширювати інформацію);
- перешкоджання роботі і залякування журналістів, правозахисників і адвокатів;
- мілітаризацію Криму, яка підриває безпеку і стабільність у всьому Чорноморському регіоні;
- перешкоджання вільному судноплавству (проходу суден через Керченську протоку в Азовське море і назад), тому що це негативно позначається на економіці портів України і на міжнародних торгових потоках;
- зміна демографічної структури на півострові (переселення росіян до Криму).
Що вирішили на саміті:
- створити Міжнародну Кримську платформу як консультативний і координаційний формат для мирного припинення тимчасової окупації РФ території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і для відновлення контролю України над цією територією;
- продовжити політику невизнання незаконної анексії Криму Російською Федерацією;
- розглянути можливість введення нових політичних, дипломатичних та обмежувальних заходів (санкцій) щодо Російської Федерації;
- закликати Російську Федерацію виконувати зобов’язання держави-окупанта відповідно до норм міжнародного гуманітарного права – щоб РФ негайно припинила порушення прав людини та зловживання щодо кримчан, забезпечила повний доступ до Криму міжнародних моніторингових організацій та правозахисників;
- використовувати механізми ООН, Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних і регіональних організацій для вирішення проблем, пов’язаних з тимчасовою окупацією.